Отець Харитін сватає Онисю й отримує разом із нею парафію її батька. Семінарист Балабуха сватає Олесю й отримує разом із купу клопотів на свою голову. Ситуація катастрофічно ускладняється тим, що перш ніж побратися із Олесею, Балабуха сватався до Онисі, але поїхав від неї із повним возом гарбузів. Звідки ж їй було знати, що Балабуху швидко по тому призначать благочинним, тобто "начальником" її чоловіка. Така собі українська Санта-Барбара з усіма атрибутами: сподіваннями, образами, помстами, зрадами й депресіями. Ну, і красномовна (як для часу написання) деталь: Олеся невдало тікає з гусарами, а за деякий час у Балабухів народжується дочка Орися. У тексті – жодного слова про подружню зраду, але Іван Семенович Нечуй-Левицький насправді не такий простий, яким багатьом здається